Про це Суспільному розповіла старша медична сестра Наталія Прудько.

Пані Галина розповіла, що в інтернаті займається своєю улюбленої справою — в'язанням. Це хобі опанувала у 15 років. Додала, що таким чином вона відволікається та забувається.

За словами Галини, до повномасштабного вторгнення вона перебувала у подібному закладі на Луганщині:

"У нас там війна почалася, бомбили. Були вибухи, вікна повибивало. Ні світла, ні води, по підвалах сиділи".

Пані Галина з Луганщини в'яже теплі речі у Гельмязівському психоневрологічному інтернаті. Черкащина, 2023 рік.

Сусід Галини – Владислав – приїхав з Комишівки Донецької області.

"Нас, коли вивозили, то зупиняли на кожному посту і перевіряли паспорти", – розповів він.

У новому закладі Владиславу подобається. Додав, що вже має багато друзів:

"На екскурсію їздили, в магазин, телевізор купили нам".

Владислав з Донеччини розповідає як виїхав на підконтрольну Україні територію. Черкащина, 2023 рік.

У закладі підопічні отримують необхідне лікування, а головне – турботу, зазначила медсестра Раїса Кужель. Велику увагу приділяють дозвіллю, бо соціалізація та спілкування для них важливі:

"Є людина, яка займається цим. Вона роздає їм віршики, пісеньки, вони співають, танцюють. Перед Новим роком у нас завжди у столовій прибирають зал, там стоїть ялинка. Вони й хороводи там водять. Словом, не сумують. Іноді вони також ліплять, складають, малюють, вишивають".

Лікувально-оздоровча кімната у Гельмязівському психоневрологічному інтернаті, який прихистив переселенців з інвалідністю.

Старша медсестра інтернату Наталія Прудько розповіла, що від початку повномасштабного вторгнення до них привезли 40 людей з Луганської, Донецької та Запорізької областей. Довелося переобладнати деякі приміщення, аби розмістити усіх:

"Наш інтернат розрахований на 135 людей, але зараз у нас — 170. Тим самим складом, але всіма зусиллями стараємося всіх обігріти, нагодувати, прихистити".

Підопічна Галина додала: цінує те, що їй не доводиться більше сидіти в холодному підвалі.